цісарів
ЦІСАРІВ, рева, реве. Прикм. до цісар; належний цісареві. Жив-був гуцул Іванко. Одного дня йому сказали, що має служити у цісаревім війську (Казки Буковини, 1968, 9); Коли Галичина підпала під владу Відня, уніати кілька разів подавали до сенату прохання про знесення скиту і нарешті 1785 року в Манявське урочище вдерлися цісареві війська... (Літ. Укр., 22.VI 1971, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цісарів | цісарева | цісареве | цісареві |
Родовий | цісаревого | цісаревої | цісаревого | цісаревих |
Давальний | цісаревому | цісаревій | цісаревому | цісаревим |
Знахідний | цісарів, цісаревого | цісареву | цісареве | цісареві, цісаревих |
Орудний | цісаревим | цісаревою | цісаревим | цісаревими |
Місцевий | на/у цісаревому, цісаревім | на/у цісаревій | на/у цісаревому, цісаревім | на/у цісаревих |
цісар
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цісар | цісарі |
Родовий | цісаря | цісарів |
Давальний | цісареві, цісарю | цісарям |
Знахідний | цісаря | цісарів |
Орудний | цісарем | цісарями |
Місцевий | на/у цісарі, цісареві | на/у цісарях |
Кличний | цісарю | цісарі |