чамбул
ЧАМБУЛ, у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Кач., Вибр., 1953. 155); Ротмістр Ташицький, якось збиваючись і давлячись словами, доповів, що розвідка нагнала татарський чамбул, який вчинив набіг на зимовник, всіх перебив, дівчину взяв до полону (Панч, Гомон. Україна, 1954, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чамбул | чамбули |
Родовий | чамбулу | чамбулів |
Давальний | чамбулові, чамбулу | чамбулам |
Знахідний | чамбул | чамбули |
Орудний | чамбулом | чамбулами |
Місцевий | на/у чамбулі | на/у чамбулах |
Кличний | чамбуле | чамбули |