чапіти
ЧАПІТИ, пію, пієш і плю, пиш, недок., діал. 1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці. Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, він чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води, якою вона заповнена (Фр., VIII, 1952, 351); Трактори, машини, комбайни, намотавши на колеса десятки тонн густої, як смола, багнюки, забризкані, чорні, мокрі, чапіли по степу, провонюючи повітря бензиновим смородом (Тют., Вир, 1964, 459).
2. Стояти, вичікуючи зручний момент для нападу; чатувати. *Образно. [Предслава:] Князь спить, не знає, що довкола нього Чатує зрада, що, мов дикий звір, Чапить уже, щоб скочити з криївки (Фр., IX, 1952, 291).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чапію | чапіємо |
2 особа | чапієш | чапієте |
3 особа | чапіє | чапіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чапітиму | чапітимемо |
2 особа | чапітимеш | чапітимете |
3 особа | чапітиме | чапітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чапів | чапіли |
Жіночий рід | чапіла | |
Середній рід | чапіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чапіймо | |
2 особа | чапій | чапійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чапіючи | |
Минулий час | чапівши |