чара
ЧАРА, и, ж. 1. Старовинна посудина для пиття вина. Княжі слуги брязкотіли уполовниками, бігаючи між столами й наливаючи чари вином і медом (Скл., Святослав, 1959, 458); Гостю налив чару, а сам випив пару (Сл. Гр.); // Заздоровна чарка. Слава вам, брати мої поети, В кого серце вірне, як струна! Де б ви не були - зо мною п'єте Чару цю сьогодні ви до дна! (Рильський, II, 1960, 227).
2. перен. Про міру радощів чи горя, що випадає на долю людини. [Тетяна (бере другий келих і подає Свічці ):] Здорові пийте, діточки, нехай Солодка й повна буде ваша чара (Коч., Свіч. весілля, 1951, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чара | чари |
Родовий | чари | чар |
Давальний | чарі | чарам |
Знахідний | чару | чари |
Орудний | чарою | чарами |
Місцевий | на/у чарі | на/у чарах |
Кличний | чаро | чари |