часослов
ЧАСОСЛОВ, а, ч., церк. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти). [Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись... я в дяка вчився. [Дехто:] Пустіть, пустіть! Ось учений (Стар., Вибр., 1959, 476); - А нам досить і тієї науки, яка була при Ярославі Мудрому: церковна азбука, часослов і псалтир (Стельмах, І, 1962, 335).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | часослов | часослови |
Родовий | часослова | часословів |
Давальний | часословові, часослову | часословам |
Знахідний | часослов | часослови |
Орудний | часословом | часословами |
Місцевий | на/у часослові | на/у часословах |
Кличний | часослове | часослови |