чвалай
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чвалай | чвалаї |
Родовий | чвалая | чвалаїв |
Давальний | чвалаєві, чвалаю | чвалаям |
Знахідний | чвалая | чвалаїв |
Орудний | чвалаєм | чвалаями |
Місцевий | на/у чвалаї | на/у чвалаях |
Кличний | чвалаю | чвалаї |
чвалати
ЧВАЛАТИ1, аю, аєш, недок., розм. Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами, жують безустанно жвачку... (Коцюб., I, 1955, 180); Максим Антонович, заклавши за спину руки, неквапливо, по-господарському оглядаючи посіви, поважно чвалав до села (Збан., Переджнив'я, 1960, 228); Чорні, мов земля, пастухи, а скоріше погоничі, чвалають за товаром, мало не падають з ніг від утоми (Кучер, Прощай.., 1957, 19); "Що з ним тепер?" - думало дівчатко. І ледве-ледве чвалало по грязюці (Головко, І, 1957, 87).
ЧВАЛАТИ2, аю, аєш і ЧВАЛУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Рухатися навскач, чвалом. Підняв [велетень] хлопця на руки й почав чвалати через ліс, впоперек гір, лиш вихор свистав за ним (Три золоті сл., 1968, 53); Аж ось над'їхала блискуча панська четверня: коні чвалали, дзвоники теленькали, фірман лускав з батога... (Фр., III, 1950, 213); Оглянемось - аж їздець чвалує, а за ним ціла зграя (Вовчок, VI, 1956, 311).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чвалаю | чвалаємо |
2 особа | чвалаєш | чвалаєте |
3 особа | чвалає | чвалають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чвалатиму | чвалатимемо |
2 особа | чвалатимеш | чвалатимете |
3 особа | чвалатиме | чвалатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чвалав | чвалали |
Жіночий рід | чвалала | |
Середній рід | чвалало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чвалаймо | |
2 особа | чвалай | чвалайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чвалаючи | |
Минулий час | чвалавши |