черевомовець
ЧЕРЕВОМОВЕЦЬ, вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення. Побачивши Швейка, сплутав [фельдфебель] його, мабуть, з якоюсь несимпатичною йому людиною і почав лаяти Швейка, він, мовляв, черевомовець (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 349).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | черевомовець | черевомовці |
Родовий | черевомовця | черевомовців |
Давальний | черевомовцеві, черевомовцю | черевомовцям |
Знахідний | черевомовця | черевомовців |
Орудний | черевомовцем | черевомовцями |
Місцевий | на/у черевомовці, черевомовцеві | на/у черевомовцях |
Кличний | черевомовцю | черевомовці |