черконути
ЧЕРКОНУТИ, ну, неш, док., однокр. Підсил. до черкнути. Він черконув раз, сірник зламався, він спробував удруге - і знову не припалив (Мур., Бук. повість, 1959, 27); Як тут хлопчику любо, Як ласкаво кругом!.. Біла чаєчка чуба Черконула крилом (Бичко, Сійся.., 1959, 352); Кіндрат не вспів одскочить, як збожеволілий від болі кабанище черконув його кливаком [іклом] по нозі (Морд., І, 1958, 109); Стиснувши в кулак ліву руку та вигнувши серпом великого пальця, він навідліг, різко і недбало черконув великим гострим нігтем, навхрест перекреслюючи на картині обличчя дівчини (Коз., Сальвія, 1959, 55); Черконемо спочатку про опіум, про духовну сивуху. Чи їх гумор розвіває? Їй-богу, розвіває! (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 83).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | черкону | черконемо |
2 особа | черконеш | черконете |
3 особа | черконе | черконуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | черконув | черконули |
Жіночий рід | черконула | |
Середній рід | черконуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | черконімо | |
2 особа | черкони | черконіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | черконувши |