четверик
ЧЕТВЕРИК, а, ч. 1. Старовинна міра об'єму сипких тіл, що дорівнює восьмій частині чверті (26,239 л). Четверик як міра зерна досить широко побутував у росіян, українців і білорусів ще наприкінці XIX - на початку XX ст. (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62).
2. Четверо коней в одному запрягу; четвірка. З хмари куряви на шляху виринув четверик баских коней (Кол., Терен.., 1959, 67); Серед двору стоїть великий, запряжений четвериком фаетон (М. Ол., Леся, 1960, 27).
3. Вила з чотирма зубами. - Хто там іще? - спитав Сидір Іванович, тримаючи четвериками навильник січки (Добр., Тече річка.., 1961, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | четверик | четверики |
Родовий | четверика | четвериків |
Давальний | четверикові, четверику | четверикам |
Знахідний | четверик | четверики |
Орудний | четвериком | четвериками |
Місцевий | на/у четверику | на/у четвериках |
Кличний | четверику | четверики |