чийсь
ЧИЙСЬ, чиясь, чиєсь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий. У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (Довж., І, 1958, 131); Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва (Тют., Вир, 1964, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чийсь | чиясь | чиєсь | чиїсь |
Родовий | чийогось | чиєїсь | чийогось | чиїхсь |
Давальний | чиємусь, чийомусь | чиїйсь | чиємусь, чийомусь | чиїмсь |
Знахідний | чийсь, чийогось | чиюсь | чиєсь | чиїсь, чиїхсь |
Орудний | чиїмсь | чиєюсь | чиїмсь | чиїмись |
Місцевий | на/у чийомусь, чиємусь, чиїмсь | на/у чиїйсь | на/у чийомусь, чиємусь, чиїмсь | на/у чиїхсь |