чинний
ЧИННИЙ1, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках, а в республіках - по економічних адміністративних районах замість порядку планування по окремих міністерствах і відомствах, який був чинним раніше (Рад. Укр., 27.IX 1957, 1); Чинне законодавство.
2. заст. Діяльний, активний. Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого працюючого натовпу (Фр., VI, 1951, 254).
ЧИННИЙ2, а, е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чинний | чинна | чинне | чинні |
Родовий | чинного | чинної | чинного | чинних |
Давальний | чинному | чинній | чинному | чинним |
Знахідний | чинний, чинного | чинну | чинне | чинні, чинних |
Орудний | чинним | чинною | чинним | чинними |
Місцевий | на/у чинному, чиннім | на/у чинній | на/у чинному, чиннім | на/у чинних |