чисельник
ЧИСЕЛЬНИК, а, ч., мат. Ділене в дробовому числі, що стоїть над рискою і вказує на кількість часток, з яких складається дріб. Дробові числівники мають аналітичну будову. Кожний з них компонується з власне кількісного числівника (у чисельнику ) і порядкового прикметника (у знаменнику ) (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 241).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чисельник | чисельники |
Родовий | чисельника | чисельників |
Давальний | чисельникові, чисельнику | чисельникам |
Знахідний | чисельник | чисельники |
Орудний | чисельником | чисельниками |
Місцевий | на/у чисельнику | на/у чисельниках |
Кличний | чисельнику | чисельники |