чорнокорий
ЧОРНОКОРИЙ, а, е. Який має чорну кору, оболонку. Обабіч, між чорнокорими берестами і голубою грабиною, рожевіють обрідкуваті березняки, неясним весняним туманом губляться в глибині дібров (Стельмах, І, 1962, 34); І гроза під вітрами, і дуб чорнокорий на ниві, Все забуте з дитинства - цвітком виграє (Мал., Листи.., 1961, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чорнокорий | чорнокора | чорнокоре | чорнокорі |
Родовий | чорнокорого | чорнокорої | чорнокорого | чорнокорих |
Давальний | чорнокорому | чорнокорій | чорнокорому | чорнокорим |
Знахідний | чорнокорий, чорнокорого | чорнокору | чорнокоре | чорнокорі, чорнокорих |
Орудний | чорнокорим | чорнокорою | чорнокорим | чорнокорими |
Місцевий | на/у чорнокорому, чорнокорім | на/у чорнокорій | на/у чорнокорому, чорнокорім | на/у чорнокорих |