чудар
ЧУДАР, я, ч., розм. Те саме, що дивак. Найбільше.. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема - журналістів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 161); - От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Крот., Сини.., 1948, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чудар | чударі |
Родовий | чударя | чударів |
Давальний | чудареві, чударю | чударям |
Знахідний | чударя | чударів |
Орудний | чударем | чударями |
Місцевий | на/у чударі, чудареві | на/у чударях |
Кличний | чударю | чударі |