чужак
ЧУЖАК, а, ч., розм. 1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець. Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове,- А серце ж билось, ніжне і грозове (Брат., Пора.., 1960, 99); Упав на захід головою чужак на скровлену межу (Сос., Солов. далі, 1957, 101).
2. Нерідна людина, не родич; // Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому-небудь. Сиджу на диванчику, листаю книгу і прислухаюсь до розмов. Старі так захоплені своїми балачками, що й про мене забули зовсім.. Я тут - чужак, людина, вим'ята сталевими пальцями війни (Кол., На фронті.., 1959, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чужак | чужаки |
Родовий | чужака | чужаків |
Давальний | чужакові, чужаку | чужакам |
Знахідний | чужака | чужаків |
Орудний | чужаком | чужаками |
Місцевий | на/у чужаку, чужакові | на/у чужаках |
Кличний | чужакаче | чужаки |