чужинний
ЧУЖИННИЙ, а, е. Те саме, що чужинський, чужий 4. Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами.. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (Олесь, Вибр., 1958, 189); - А це хто з вами? - ткнув солдат на одного, що був у чужинній формі.- Ніби таке, як чех? (Панч, В дорозі, 1959, 87); Глуха в досвітньому тумані, мов з-під землі, долинула чужинна мова (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 87).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чужинний | чужинна | чужинне | чужинні |
Родовий | чужинного | чужинної | чужинного | чужинних |
Давальний | чужинному | чужинній | чужинному | чужинним |
Знахідний | чужинний, чужинного | чужинну | чужинне | чужинні, чужинних |
Орудний | чужинним | чужинною | чужинним | чужинними |
Місцевий | на/у чужинному, чужиннім | на/у чужинній | на/у чужинному, чужиннім | на/у чужинних |