чужинонька
ЧУЖИНОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чужина. Як зеленонькій [зелененькій] коноплиночці У болотечку гнити, Так мені тяжко, так мені важко На чужиноньці жити (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 84); Виїжджаю, дівчинонько, чи будеш тужити, Як поверну з чужиноньки, чи будеш любити? (Коломийки, 1969, 356); Чужая чужинонька - не рідна родинонька (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чужинонька | чужиноньки |
Родовий | чужиноньки | чужиноньок |
Давальний | чужиноньці | чужинонькам |
Знахідний | чужиноньку | чужиноньки |
Орудний | чужинонькою | чужиноньками |
Місцевий | на/у чужиноньці | на/у чужиноньках |
Кличний | чужинонько | чужиноньки |