чужодальній
ЧУЖОДАЛЬНІЙ, я, є, поет. Чужий і далекий (про землі). Зейнеб ніколи не кривдила Кульжан, а тепер, коли її власні дочки пішли заміж у чужодальні аули, вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (Тулуб, В степу.., 1964, 60); Не плач, дівчино молода, Літа течуть, як вода, Козак літає на коні У чужодальній стороні (Шпорта, Вибр., 1958, 497).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чужодальній | чужодальня | чужодальнє | чужодальні |
Родовий | чужодальнього | чужодальньої | чужодальнього | чужодальніх |
Давальний | чужодальньому | чужодальній | чужодальньому | чужодальнім |
Знахідний | чужодальній, чужодальнього | чужодальню | чужодальнє | чужодальні, чужодальніх |
Орудний | чужодальнім | чужодальньою | чужодальнім | чужодальніми |
Місцевий | на/у чужодальньому, чужодальнім | на/у чужодальній | на/у чужодальньому, чужодальнім | на/у чужодальніх |