чужісінький
ЧУЖІСІНЬКИЙ, а, е. Зовсім чужий. Серед компанії свого народу, серед своєї сім'ї він сидів, мов чужісінький чоловік (Н.-Лев., І, 1956, 192); // Уживається як прикладка для підсилення ознаки, вираженої основним словом. З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісіньким чоловіком (Вовчок, І, 1955, 237); Кругом неї чужі-чужісінькі та неприємні для неї, немилі люди... (Н.-Лев., III, 1956, 349).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чужісінький | чужісінька | чужісіньке | чужісінькі |
Родовий | чужісінького | чужісінької | чужісінького | чужісіньких |
Давальний | чужісінькому | чужісінькій | чужісінькому | чужісіньким |
Знахідний | чужісінький, чужісінького | чужісіньку | чужісіньке | чужісінькі, чужісіньких |
Орудний | чужісіньким | чужісінькою | чужісіньким | чужісінькими |
Місцевий | на/у чужісінькому, чужісінькім | на/у чужісінькій | на/у чужісінькому, чужісінькім | на/у чужісіньких |