чурбак
ЧУРБАК, а, ч., розм. Обрубок дерева, коротка колодка. Гнат Яворський помітив, що в пічці прогоріло дерево, і підкинув нових чурбаків (Чорн., Визвол. земля, 1950, 91); Варя вийшла на подвір'я, витягла з сараю дерев'яні чурбаки і .. вдарила по одному з них сокирою (Ткач, Плем'я.., 1948, 127); На дерев'яному чурбаку серед колиби горів каганчик (Скл., Карпати, II, 1954, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чурбак | чурбаки |
Родовий | чурбака | чурбаків |
Давальний | чурбакові, чурбаку | чурбакам |
Знахідний | чурбак | чурбаки |
Орудний | чурбаком | чурбаками |
Місцевий | на/у чурбаку | на/у чурбаках |
Кличний | чурбаку | чурбаки |