чуріти
ЧУРІТИ, рить, діал. Дзюрити. - Я кинув геть топорець [топірець], обілляв безтямну водою, спинив кров, що чуріла з її рани (Фр., IV, 1950, 393); Проколов десь ногу в дірявім постолі, кров чуріла (Хотк., II, 1966, 105); Коровиця жує [сіно], а молоко чурить до дійниці білими струйками [струмками] (Круш., Буденний хліб.., 1960, 360); // безос. Чуріло на оструб (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чурю | чуримо |
2 особа | чуриш | чурите |
3 особа | чурить | чурять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чурітиму | чурітимемо |
2 особа | чурітимеш | чурітимете |
3 особа | чурітиме | чурітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чурів | чуріли |
Жіночий рід | чуріла | |
Середній рід | чуріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чурімо | |
2 особа | чури | чуріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чурячи | |
Минулий час | чурівши |