чухмарити
ЧУХМАРИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Те саме, що чухати. За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю.- І скажи ж ти, бісової тіні, яка зима була кручена, така й весна верчена (Збан., Сеспель, 1961, 365); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, гикнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою.- Уб'ю! - знову гикнув (Панч, На калин. мості, 1965, 25).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухмарю | чухмаримо |
2 особа | чухмариш | чухмарите |
3 особа | чухмарить | чухмарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухмаритиму | чухмаритимемо |
2 особа | чухмаритимеш | чухмаритимете |
3 особа | чухмаритиме | чухмаритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чухмарив | чухмарили |
Жіночий рід | чухмарила | |
Середній рід | чухмарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухмармо | |
2 особа | чухмар | чухмарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чухмарячи | |
Минулий час | чухмаривши |