чхнути
ЧХНУТИ, чхну, чхнеш, док. 1. Однокр. до чхати 1. Піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну. Він як нюхнув, та й чхнув аж тричі (Кв.-Осн., II, 1956, 202); Хмельницький запалив люльку, і хан Магомет-Гірей від того, що дим тютюновий залоскотав у носі, чхнув (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 565); Трактор чхнув, здригнувся (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
2. на кого -що і без додатка, перен., вульг. Однокр. до чхати 2. Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! - Та що ж, пане-брате! Плачеш-плачеш, та й чхнеш! (Вовчок, І, 1955, 26).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чхну | чхнемо |
2 особа | чхнеш | чхнете |
3 особа | чхне | чхнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чхнув | чхнули |
Жіночий рід | чхнула | |
Середній рід | чхнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чхнімо | |
2 особа | чхни | чхніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | чхнувши |