шамотня
ШАМОТНЯ, і, ж., розм. 1. Шарудіння, шелестіння від легкого руху, тертя кого-, чого-небудь об щось. Налякана Гашіца почула з сіней шамотню, якийсь ляск, немов бійку (Коцюб., І, 1955, 251); Шалва застукотів у віконницю. Шамотня в будинку стихла (Бурл., М. Гонта, 1959, 125); Шамотня в залі не вщухла, хоч, здавалося, голоси й притихли. Кілька десятків людей заворушилося на своїх кріслах, шукаючи очима того, хто подав голос (Вільде, Сестри.., 1958, 467).
2. Те саме, що метушня 1. І раптом - постріл. Ні диму, ні полум'я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (Ле, Міжгір'я, 1953, 236).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шамотня | шамотні |
Родовий | шамотні | шамотн |
Давальний | шамотні | шамотням |
Знахідний | шамотню | шамотні |
Орудний | шамотнею | шамотнями |
Місцевий | на/у шамотні | на/у шамотнях |
Кличний | шамотне | шамотні |