шарудіння
ШАРУДІННЯ, я, с. Дія за знач. шарудіти і звуки, утворювані цією дією. Шарудіння коло дверей, голос (Вас., II, 1959, 61); Напружено, вся здригаючись від найменшого шарудіння, сиділа і чекала [Ольга] кінця ночі... (Мик., II, 1957, 300); Дрібне вугілля сипалось з шелестом і шарудінням, як хвиля сухого листу під ногою (Донч., Шахта.., 1949, 124); Що може бути привабнішим за літню ніч у лісі чи у великому парку над рікою?! Різнозвучний шепіт дерев, різнотонні струмки запахів, таємниче шарудіння палого листя і сушняку під лапками якихось дрібних звірят (Вол., Місячне Срібло, 1961, 341); Петрусь прислухався, але йому заважало шарудіння житніх колосків (Ю. Янов., І, 1954, 103); О, моря гул! О, моря гул... І шарудіння хвиль на пляжі... (Сос., І, 1957, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шарудіння | шарудіння |
Родовий | шарудіння | шарудінь |
Давальний | шарудінню | шарудінням |
Знахідний | шарудіння | шарудіння |
Орудний | шарудінням | шарудіннями |
Місцевий | на/у шарудінні | на/у шарудіннях |
Кличний | шарудіння | шарудіння |