шварґотіти
ШВАРҐОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. 1. Говорити швидко й нерозбірливо (перев. іноземною мовою). - Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати (Н.-Лев., III, 1956, 250); // Видавати гучні й часті звуки. Попід гребелькою тече річечка. Зверху її вкрила ряска. Не скобоче дика качка, не.. шварґотять болотяні жаби (Літ. Укр., 23.ХІ 1962, 4).
2. Шуміти, шелестіти, човгаючи по чому-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шварґочу | шварґотимо |
2 особа | шварґотиш | шварґотите |
3 особа | шварґотить | шварґотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шварґотітиму | шварґотітимемо |
2 особа | шварґотітимеш | шварґотітимете |
3 особа | шварґотітиме | шварґотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шварґотів | шварґотіли |
Жіночий рід | шварґотіла | |
Середній рід | шварґотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шварґотімо | |
2 особа | шварґоти | шварґотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шварґотячи | |
Минулий час | шварґотівши |