швиргати
ШВИРГАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1. Різко, з силою кидати кого-, що-небудь; шпурляти. Олекса поліз у кут і почав швиргати звідти тріски, суччя, дрова (Хотк., Довбуш, 1965, 386); - Що-о? - кричить Прокіп і зозла швиргає макогін у кочерги, так що вони торохтять там, як кості мерців (Тют., Вир, 1964, 97).
2. перен. Швидко, мимохідь, недбало казати, висловлювати щось; кидати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | швиргаю | швиргаємо |
2 особа | швиргаєш | швиргаєте |
3 особа | швиргає | швиргають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | швиргатиму | швиргатимемо |
2 особа | швиргатимеш | швиргатимете |
3 особа | швиргатиме | швиргатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | швиргав | швиргали |
Жіночий рід | швиргала | |
Середній рід | швиргало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | швиргаймо | |
2 особа | швиргай | швиргайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | швиргаючи | |
Минулий час | швиргавши |