шкапина
ШКАПИНА, и, ж., розм. Те саме, що шкапа 1. Серед несказанного гвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (Коцюб., І, 1955, 371); Було це давно, їхав якось бідний селянин із села в місто. І шкапина була погана -ледве-ледве тягне (Україна.., І, 1960, 148); Зупиняється кінь. Поцокав Іван: - Що, вже їхати лінь? - Смикнув за вудила, пришпорив шкапину... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкапина | шкапини |
Родовий | шкапини | шкапин |
Давальний | шкапині | шкапинам |
Знахідний | шкапину | шкапин |
Орудний | шкапиною | шкапинами |
Місцевий | на/у шкапині | на/у шкапинах |
Кличний | шкапино | шкапини |