школяр
ШКОЛЯР, а, ч. Учень загальноосвітньої школи. Яресьчиха, повернувшись увечері з економії, з подивом дізналася, що син її віднині школяр: пішов і сам записався до школи (Гончар, І, 1959, 8); Ось і школа. Квіти, квіти Загойдалися вгорі. Ті, що звались просто діти, Нині звуться школярі (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 128); *У порівн. Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали. Вони часто потім згадували про це, сміючись і жартуючи, й запитуючи один одного, чому ж все-таки вони повставали, як школярі? (Довж., І, 1958, 453); По східцях ми біжимо вниз, як школярі (Ю. Янов., II, 1958, 45); // перен., розм. Доросла людина, яка в поведінці, вчинках впадає в дитинство, виявляє легковажність, пустотливість.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | школяр | школярі |
Родовий | школяра | школярів |
Давальний | школяреві, школяру | школярам |
Знахідний | школяра | школярів |
Орудний | школярем | школярами |
Місцевий | на/у школярі, школяреві | на/у школярах |
Кличний | школяре | школярі |
§ 17. Коли Ь не пишеться (п. 1): школяр
§ 45. Поділ на групи (II, п. 3): школяр, школяра
§ 46. Зразки відмінювання іменників (II): школяр
§ 53. ІІ відміна. Однина. Кличний відмінок (п. 3): школяр, школяре
§ 54. ІІ відміна. Множина. Називний відмінок (п. 2): школярі
§ 55. ІІ відміна. Множина. Родовий відмінок (п. 1): школярі, школярів