шкрябання
ШКРЯБАННЯ, я, с. Дія за знач. шкрябати і звуки, утворювані цією дією. Прокинувся Пархоменко, почувши скрадливе шкрябання в двері (Панч, О. Пархом., 1939, 66); *У порівн. Вічне нарікання [князя] на лакеїв, що сиділи тут же побіч нього, дразнило Івана, як шкрябання залізом по склі (Фр., III, 1950, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкрябання | шкрябання |
Родовий | шкрябання | шкрябань |
Давальний | шкрябанню | шкрябанням |
Знахідний | шкрябання | шкрябання |
Орудний | шкрябанням | шкрябаннями |
Місцевий | на/у шкрябанні | на/у шкрябаннях |
Кличний | шкрябання | шкрябання |