шкірка
ШКІРКА, и, ж. 1. Зменш. до шкіра 1, 2. Серед шкірок білки і горностая були дві чорнобурі лисиці дивної краси (Багмут, Опов., 1959, 30); Жабі пригадала,що у неї є ще прихованих за шкіркою ридикюля двадцять царських п'ятисоток (Досв., Вибр., 1959, 89); Сало було ніжне, рожеве, з тонкою присмаженою шкіркою (Петльов., Хотинці, 1949, 152); // розм. Тонка прозора плівка на деяких гастрономічних виробах (перев. з поліетилену та інших хімічних сполук); // Тонкий покрив чого-небудь. Земля почала тужавіти, взялася шкіркою (Тют., Вир, 1964, 460); Зверху, з кабіни, Зої добре видно, як порожніє ківш, як помалу осідає до дна червонувата шкірка шлаку (Собко, Біле полум'я, 1952, 136).
^ За шкірку (виставити, висадити) кого - дуже грубо прогнати. - У Києві, мовляв, американський консулат відкриває [одеський комерсант]... Аж сюди доїхав, а тут його французький комендант за шкірку та з вагона: не в своє залізли, сер... (Гончар, II, 1959, 127).
2. Цупка оболонка, зовнішній покрив листка, стебла, кореня, плоду рослини. Марко підсунувся до вогню, який уже горів не так буйно, як раніше, вигріб паличкою кілька картоплин, обчистив їх ножем від попелу і став їсти, смачно похрумкуючи підпеченою шкіркою (Тют., Вир, 1964. 16); Раптом помітила [Зоня].. біля попільнички помаранчеву шкірку (Вільде, III, 1968, 87); Варений у шкірці [буряк] легше чистити, якщо, витягнувши його з окропу, занурити в холодну воду (Роб. газ., 15.11 1973, 4); Ходи личинок добре помітні у вигляді темних смужок, які просвічують крізь шкірку рослини (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 279); *У порівн. На її свіжих, мов шкірка наливної вишні, губах блукала загадкова посмішка (Тют., Вир, 1964, 226).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкірка | шкірки |
Родовий | шкірки | шкірок |
Давальний | шкірці | шкіркам |
Знахідний | шкірку | шкірки |
Орудний | шкіркою | шкірками |
Місцевий | на/у шкірці | на/у шкірках |
Кличний | шкірко | шкірки |