шоферський
ШОФЕРСЬКИЙ, а, е. Стос. до шофера; // Признач. для шофера. На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (Донч., V, 1957, 59); Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (Вол., Місячне срібло, 1961, 194); //Власт. шоферам. І з запалом шоферського духу Навіть став їй оцінки читать: - І "мотори", і "правила руху" - Все в порядку, чорнява... На "п'ять".' (С. Ол., Вибр., 1959, 69); Це Вася вважає найвищим шоферським шиком, отакий байдужий зовнішній спокій і повна внутрішня зібраність, готовність щомиті твердою рукою точно скерувати стокілометровий біг машини (Собко, Нам спокій.., 1959, 7); Один за одним проходили грузовики, викликаючи шоферську заздрість Віктора, залишеного без машини (Ле, Клен. лист, 1960, 130).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шоферський | шоферська | шоферське | шоферські |
Родовий | шоферського | шоферської | шоферського | шоферських |
Давальний | шоферському | шоферській | шоферському | шоферським |
Знахідний | шоферський, шоферського | шоферську | шоферське | шоферські, шоферських |
Орудний | шоферським | шоферською | шоферським | шоферськими |
Місцевий | на/у шоферському, шоферськім | на/у шоферській | на/у шоферському, шоферськім | на/у шоферських |