шоферів
ШОФЕРІВ, рова, рове. Прикм. до шофер; належний шоферові. Машину їхню розбило, шоферову дворічну дитину тяжко поранило осколком на руках у матері (Гончар, IV, 1960, 43); Він мимоволі доторкнувся рукою до шоферового плеча, і той, з практики знаючи, що означає цей рух, зменшив газ (Збан., Таємниця.., 1971, 331).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шоферів | шоферова | шоферове | шоферові |
Родовий | шоферового | шоферової | шоферового | шоферових |
Давальний | шоферовому | шоферовій | шоферовому | шоферовим |
Знахідний | шоферів, шоферового | шоферову | шоферове | шоферові, шоферових |
Орудний | шоферовим | шоферовою | шоферовим | шоферовими |
Місцевий | на/у шоферовому, шоферовім | на/у шоферовій | на/у шоферовому, шоферовім | на/у шоферових |
шофер
ШОФЕР, а, ч. Водій автомобіля. За мить авто задвигтіло й рушило. Спочатку воно сунулось поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (Досв., Вибр., 1959, 102); За стерном сиділи шофери у військових пілотках (Панч, В дорозі, 1959, 109); За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Янов., І, 1954, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шофер | шофери |
Родовий | шофера | шоферів |
Давальний | шоферові, шоферу | шоферам |
Знахідний | шофера | шоферів |
Орудний | шофером | шоферами |
Місцевий | на/у шофері, шоферові | на/у шоферах |
Кличний | шофере | шофери |