штабник
ШТАБНИК, а, ч., розм. Те саме, що штабіст. Заговорили про неминучу женитьбу [одруження] штабника з проворною панною (Кобр., Вибр., 1954, 187); Підлісецький сам назвався одвезти папери в штаб, сподіваючись, очевидно, дізнатись, наскільки сприятливе враження справить на штабників його витіювата творчість (Добр., Очак. розмир, 1965, 221); - Беріть, товариші, мій броньовик і всі в перший батальйон. Зараз я вишлю усіх штабників, усю інтендантську службу. Ідіть на контрудар (Ю. Бедзик, Полки, 1959, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штабник | штабники |
Родовий | штабника | штабників |
Давальний | штабникові, штабнику | штабникам |
Знахідний | штабника | штабників |
Орудний | штабником | штабниками |
Місцевий | на/у штабнику, штабникові | на/у штабниках |
Кличний | штабнику | штабники |