штандарт
ШТАНДАРТ, а, ч. 1. У дореволюційній російській та іноземних арміях - прапор кавалерійської частини, ескадрону. Разом із нами йдуть і чехи, і словаки, синів Костюшка йдуть нестримані полки, цвітуть штандарти їх (Сос., II, 1958, 478); // Назва прапора взагалі. Штандарт німецький впав на брук В зубчату тінь Кремля. Навік розпавсь фашистський крук,- І зацвіла земля (Воронько, Три покоління, 1950, 92); *0бразно. Вагон виповз на гору. І враз перед жадібними очима розгорнувся найблакитніший у світі штандарт моря (Донч., II, 1956, 189).
2. У дореволюційній Росії і деяких іноземних державах - прапор царської особи, глави держави, який піднімають у тому місці, де ця особа перебуває. На старих мурованих стінах замку день і ніч чатували дозорці, а на головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля з золотим орлом на ратищі (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 402).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штандарт | штандарти |
Родовий | штандарта | штандартів |
Давальний | штандартові, штандарту | штандартам |
Знахідний | штандарт | штандарти |
Орудний | штандартом | штандартами |
Місцевий | на/у штандарті | на/у штандартах |
Кличний | штандарте | штандарти |