штовх
ШТОВХ, виг. Уживається як присудок за знач. штовхати і штовхнути. Пацюк угледів молоденький Та зараз дядька штовх тихенько. - А що ж це,- каже,- як це так? Відкіль це взявся неборак? (Гл., Вибр., 1951, 55); Як тільки у класі почнуться уроки,- То крутиться й вертиться він на всі боки: Умочить перо й... того штовх, того хап! (С. Ол., Вибр., 1959, 152); Зупинилися ми біля порога. ..Коли це старий штовх мене під бік і показує на стінку... (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 150).