штукувальник
ШТУКУВАЛЬНИК, а, ч., крав. Той, хто займається штукуванням.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штукувальник | штукувальники |
Родовий | штукувальника | штукувальників |
Давальний | штукувальникові, штукувальнику | штукувальникам |
Знахідний | штукувальника | штукувальників |
Орудний | штукувальником | штукувальниками |
Місцевий | на/у штукувальнику, штукувальникові | на/у штукувальниках |
Кличний | штукувальнику | штукувальники |