штурляти
ШТУРЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех. і бев додатка, розм. Те саме, що штовхати 1, 2. Через поріг штурляють Рязанця. Він з ціпком, важко волочить ногу (Баш, П'єси, 1958, 39); І так торсав [Сивоок], бив Какору по жирних щоках, штурляв у груди, аж тому повернулася свідомість (Загреб., Диво, 1968, 157); Молодь розважалася. Якісь парубчаки, штурляючи один одного, радісно перестрибували з крижини на крижину (Гончар, II, 1959, 201).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурляю | штурляємо |
2 особа | штурляєш | штурляєте |
3 особа | штурляє | штурляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурлятиму | штурлятимемо |
2 особа | штурлятимеш | штурлятимете |
3 особа | штурлятиме | штурлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | штурляв | штурляли |
Жіночий рід | штурляла | |
Середній рід | штурляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурляймо | |
2 особа | штурляй | штурляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | штурляючи | |
Минулий час | штурлявши |