штучник
ШТУЧНИК, а, ч., спец. Робітник, якому доручають самостійно виконувати всі операції при виготовленні якої-небудь речі, або той, що виготовляє несерійні вироби.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штучник | штучники |
Родовий | штучника | штучників |
Давальний | штучникові, штучнику | штучникам |
Знахідний | штучника | штучників |
Орудний | штучником | штучниками |
Місцевий | на/у штучнику, штучникові | на/у штучниках |
Кличний | штучнику | штучники |