шурувальник
ШУРУВАЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, який займається шуруванням. Кочегар-шурувальник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шурувальник | шурувальники |
Родовий | шурувальника | шурувальників |
Давальний | шурувальникові, шурувальнику | шурувальникам |
Знахідний | шурувальника | шурувальників |
Орудний | шурувальником | шурувальниками |
Місцевий | на/у шурувальнику, шурувальникові | на/у шурувальниках |
Кличний | шурувальнику | шурувальники |