шурх
ШУРХ1, ШУРХ-ШУРХ, виг. Уживається як присудок за знач. шурхати, шурхнути. Шурх-шурх, шурх-шурх, черкається об неї широкий лист кленовий та білий тополевий (Вас., І, 1959, 221); - Ага, так ти злякався, значить... Боїшся? А я не боюся. - Шурх [Гарасько] поміж соснами - і був такий (Тют., Вир, 1964, 345); Під ногами шурх! та шурх! гадюки (Гончар, Тронка, 1963, 31).
ШУРХ2, у, ч., діал. Яр. [Мати:] Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! (Л. Укр., III, 1952, 224).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шурх | шурхи |
Родовий | шурху | шурхів |
Давальний | шурхові, шурху | шурхам |
Знахідний | шурх | шурхи |
Орудний | шурхом | шурхами |
Місцевий | на/у шурху | на/у шурхах |
Кличний | шурху | шурхи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шурх | шурхи |
Родовий | шурху | шурхів |
Давальний | шурхові, шурху | шурхам |
Знахідний | шурх | шурхи |
Орудний | шурхом | шурхами |
Місцевий | на/у шурху | на/у шурхах |
Кличний | шурху | шурхи |