шурхотіння
ШУРХОТІННЯ, я, с. Дія за знач. шурхотіти і звуки, утворювані цією дією. Сів табунець качат. Хвилинку панувала цілковита тиша.. Потім залопотіли крилами... почувся плескіт, біганина на воді, шурхотіння й приглушений крик (Досв., Вибр., 1959, 411); Попереду прослалося широке поле, по якому з шурхотінням гасали білі смуги сипучого снігу (Шиян, Баланда, 1957, 14); Моряки почули позад себе шурхотіння лиж (Трубл., Лахтак, 1953, 141); Оддалік народжувалося шурхотіння - йшла людина, чіпляючись полами об кущі, черевиками - об кропиву, шерхло терлися підметки об стежку (Гуц., Скупана.., 1965, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шурхотіння | шурхотіння |
Родовий | шурхотіння | шурхотінь |
Давальний | шурхотінню | шурхотінням |
Знахідний | шурхотіння | шурхотіння |
Орудний | шурхотінням | шурхотіннями |
Місцевий | на/у шурхотінні | на/у шурхотіннях |
Кличний | шурхотіння | шурхотіння |