щедрувальник
ЩЕДРУВАЛЬНИК, а, ч. Те саме, що щедрівник. [Зіля:] Добривечір, з святим вечором! Чи не треба вам щедрувальника? (Вас., III, 1960, 122); Явтухів спів тоне в молодій бурхливій повені голосів. Тим часом гурт наближається до будинку культури й щедрувальники зникають за дверима (Ю. Янов., II, 1954, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щедрувальник | щедрувальники |
Родовий | щедрувальника | щедрувальників |
Давальний | щедрувальникові, щедрувальнику | щедрувальникам |
Знахідний | щедрувальника | щедрувальників |
Орудний | щедрувальником | щедрувальниками |
Місцевий | на/у щедрувальнику, щедрувальникові | на/у щедрувальниках |
Кличний | щедрувальнику | щедрувальники |