юрливий
ЮРЛИВИЙ. а, е, діал. Швидкий, жвавий, меткий. Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода [дочка Латина]; Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Котл., І, 1952, 165); Вітають піснями безжурними день, Ой, птиці, юрливії птиці (Забіла, Поезії, 1963, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | юрливий | юрлива | юрливе | юрливі |
Родовий | юрливого | юрливої | юрливого | юрливих |
Давальний | юрливому | юрливій | юрливому | юрливим |
Знахідний | юрливий, юрливого | юрливу | юрливе | юрливі, юрливих |
Орудний | юрливим | юрливою | юрливим | юрливими |
Місцевий | на/у юрливому, юрливім | на/у юрливій | на/у юрливому, юрливім | на/у юрливих |