юртувати
ЮРТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех., діал. Хвилювати; // Збуджувати, викликати гнів, роздратування. Козак людей юртує темний, хижий, п'яний (Сл. Гр.).
2. неперех., розм. Те саме, що юртуватися 1. Їх же [дітей] там було чимало в той день, і отих дівчаточок, що.. галасували, юртували, радились, але не купували нічого, крім витрішків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | юртую | юртуємо |
2 особа | юртуєш | юртуєте |
3 особа | юртує | юртують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | юртуватиму | юртуватимемо |
2 особа | юртуватимеш | юртуватимете |
3 особа | юртуватиме | юртуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | юртував | юртували |
Жіночий рід | юртувала | |
Середній рід | юртувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | юртуймо | |
2 особа | юртуй | юртуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | юртуючи | |
Минулий час | юртувавши |