ямкуватий
ЯМКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Який має багато ям (у 1 знач.), ямок. Ямкувата дорога, так трусько їхати (Сл. Гр.).
2. Який запав усередину (про очі, щоки і т. ін.); запалий. Рада була така: справника [справникові] подякувати.. Раду таку подавав усім справників чи слуга, чи приятель, чи родич, хто його, нікчемного, зна. У чорному кожушку, з червоним комірцем ходив, шапка, кругленька, зелена, з себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий ... (Вовчок, І, 1955, 248).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ямкуватий | ямкувата | ямкувате | ямкуваті |
Родовий | ямкуватого | ямкуватої | ямкуватого | ямкуватих |
Давальний | ямкуватому | ямкуватій | ямкуватому | ямкуватим |
Знахідний | ямкуватий, ямкуватого | ямкувату | ямкувате | ямкуваті, ямкуватих |
Орудний | ямкуватим | ямкуватою | ямкуватим | ямкуватими |
Місцевий | на/у ямкуватому, ямкуватім | на/у ямкуватій | на/у ямкуватому, ямкуватім | на/у ямкуватих |