яснозорий
ЯСНОЗОРИЙ, а, е, поет. 1. Те саме, що ясноокий. Спіє жито на полях, А по житі, як по морі, Йдуть дівчата яснозорі (Воронько, Поезії, 1950, 80).
2. Укритий зорями, з великою кількістю зір (про небо, ніч); зоряний. Яснозоре, неозоре Небо голубе (Ус., Сини, 1947, 167); Дід вийшов за місто у ніч яснозору (С. Ол., Вибр., 1959, 161); *Образно. Злітає листя з осокора, Летять листки з календаря. Приходить осінь яснозора, Моя улюблена пора (Дор., Літа.., 1957, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | яснозорий | яснозора | яснозоре | яснозорі |
Родовий | яснозорого | яснозорої | яснозорого | яснозорих |
Давальний | яснозорому | яснозорій | яснозорому | яснозорим |
Знахідний | яснозорий, яснозорого | яснозору | яснозоре | яснозорі, яснозорих |
Орудний | яснозорим | яснозорою | яснозорим | яснозорими |
Місцевий | на/у яснозорому, яснозорім | на/у яснозорій | на/у яснозорому, яснозорім | на/у яснозорих |