ятірець
ЯТІРЕЦЬ, ЯТЕРЕЦЬ, ятірця, ч. Зменш.-пестл. до ятір. Кожен вечір на лимані ставив [дід] ятірці, ранком трусив рибу і тут же її продавав грабарям (Ле, Опов. та нариси, 1950, 26); На землі валялись безладно розкидані ятірці, з якими він з братами кожного літа рибалив (Збан., Таємниця.., 1971, 59); *Образно. [Прочанин:] Здавався ж він на гроші не жадібним, все тільки й говорив про царство боже... [Юда:] Отож! отож! Се й був той ятірець, куди він людські душі, наче рибу, ловив... (Л. Укр., III, 1952, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ятірець | ятірці |
Родовий | ятірця | ятірців |
Давальний | ятірцеві, ятірцю | ятірцям |
Знахідний | ятірець | ятірці |
Орудний | ятірцем | ятірцями |
Місцевий | на/у ятірці | на/у ятірцях |
Кличний | ятірцю | ятірці |