ікло
ІКЛО, а, с. 1. Зуб між різцями й передкореневими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. Потомились вівчарки.. На довгий червоний язик, що звиса між іклами, сідають мухи (Коцюб., II, 1955, 322); Підійшло страшне вусате страховисько, нагнулося, бородате, трохи що не до очей і витріщило білі ікла (Кач., II, 1958, 11); * Образно. Рояль хрипить, безсило клацає жовтими іклами клавіатури (Кол., На фронті.., 1959, 143).
@ Вишкіряти (вишкірити) ікло див. вишкіряти.
2. Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні (в деяких ссавців); бивень. Рот її [тваринної подоби] тягнувся аж до великих вух, із нього витикались кабанячі гострі ікла (Скл., Святослав, 1959, 119); Головним засобом оборони в мамонта були його величезні загнуті догори ікла (Іст. СРСР, І, 1956, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ікло | ікла |
Родовий | ікла | ікл |
Давальний | іклу | іклам |
Знахідний | ікло | ікла |
Орудний | іклом | іклами |
Місцевий | на/у іклі | на/у іклах |
Кличний | ікло | ікла |