імбир
ІМБИР, у, ч. Тропічна трав'яниста рослина, м'ясисте кореневище якої багате ефірними оліями; // Прянощі, вигот. з цього кореневища. Імбир - це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Укр. страви, 1957, 345); Пиво, заправлене імбиром і різними прянощами, вийшло напрочуд смачне (Тулуб, Людолови, II, 1957, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | імбир | імбири |
Родовий | імбиру | імбирів |
Давальний | імбирові, імбиру | імбирам |
Знахідний | імбир | імбири |
Орудний | імбиром | імбирами |
Місцевий | на/у імбирі | на/у імбирах |
Кличний | імбире | імбири |